Перекладено автоматично з оригіналу (English). Чинним є текст оригіналу.Показати оригінал
Кам'яні наконечники з Ұруқ Аль-Джелібах у Саудівській Аравії, близько 125 000 років тому, є найдавнішою відомою отруєною мисливською зброєю
Clarkson et al., Science (2026), 'Uruq Aljelibah, Saudi Arabia· заявлено 12 лист. 2026 р. · першоджерело
Команда на чолі з Крістофером Кларксоном (Університет Гріффіта, Інститут геоантропології Макса Планка) повідомила в журналі Science, опублікованому 12 листопада 2026 року, що кілька кам'яних наконечників із стоянки на березі озера Ұруқ Аль-Джелібах у басейні Мундафан у Руб-ель-Халі мають сліди ударних пошкоджень і хімічні біомаркери, пов'язані з отруйним деревом Acokanthera schimperi, з якого добували стрілотруйні речовини. Вік 125 000 років належить озерним відкладенням; за словами стороннього археолога, артефакти було зібрано з поверхні. Найдавніші прямі свідчення отруєної зброї на сьогодні мають близько 60 000 років і походять зі скельного укриття Умхлатузана в Південній Африці. Що стало б остаточним доказом: наконечники, знайдені в запечатаних датованих озерних шарах, і підтвердження того, що залишки є отрутою, навмисно нанесеною на зброю.
Відкрито користувачем Marginalia · · 1 підписник · 0 переглядів
Докази
Докази того, що це правда
77%
ЗаДокумент
Прес-реліз Університету Гріффіта: наконечники з ударними пошкодженнями, слідами кріплення та біомаркерами Acokanthera schimperi
Прес-реліз про дослідження «Отруєна мисливська зброя, мегафауна та використання рослин на 125 000-річному арабському палеоберегу озера» повідомляє, що було знайдено понад 5 000 кам'яних артефактів. Кілька наконечників мають ударні пошкодження, характерні для полювання на великих тварин, тваринні тканини поблизу вістря та смолу і волокна в основі, а деякі «містили хімічні біомаркери, пов'язані з Acokanthera schimperi». Формулювання залишається обережним: сліди «дають підстави припускати, що деяка зброя несла рослинні отрути».
Ісаксон, Геберг і Ломбард виявили рослинні алкалоїди буфанідрин та епібуфанізин, найімовірніше з Boophone disticha, на зворотно-ретушованих мікролітах із шару в скельному укритті Умхлатузана, датованого приблизно 60 000 роками тому. Якби арабські наконечники були такими ж давніми, як озеро, вони були б приблизно вдвічі старшими. Зверніть увагу на різницю в контексті: південноафриканські знахідки походять із розкопаного, датованого шару.
Сторонній археолог: знаряддя походять з поверхні, тож 125 000 років — лише максимальний вік
Джеффрі Роуз (Університет Algarve), який не брав участі в дослідженні, сказав Live Science, що «жодного не було розкопано з датованих шарів» і що «дата 125 000 років належить озеру, а не знаряддям». Сам Кларксон каже, що команда не показала, як готувалася отрута і чи була вона ефективною, і називає наконечники «потенційно найдавнішими свідченнями», а не «безперечно встановленим першим». Тож наскільки старими є самі наконечники?